Загальна протяжність доріг у світі перевищує 64 мільйони кілометрів. При цьому найпопулярнішим матеріалом для доріг із твердим покриттям залишається асфальтобетон. Він має цілу низку переваг, проте і потребує періодичної заміни чи ремонту.
А якби асфальт міг ремонтувати сам себе? Такі технології прагнуть розробити вчені у різних куточках світу. Ось кілька концептів, які на сьогодні виглядають досить реалістично, і навіть проходять перші випробування:
1. спеціальні асфальтові суміші, які поступово самі заповнюють тріщини;
2. дороги, в яких містяться спеціальні наночастинки, які можуть активуватися під впливом електрики;
3. додавання металевих волокон в асфальт і нагрівання мікрохвилями та електромагнітною індукцією.
За середніми оцінками, якщо всі дороги світу зможуть відновлюватись самостійно, це знизить рівень шкідливих викидів на 16% і зменшить витрати на утримання доріг на 32%.
Метод змішування металевих волокон з асфальтом і застосування індукції чи мікрохвиль може бути досить перспективним. Технологія працює через нагрівання або заряджання дороги, що призводить до плавлення асфальту, його переформування та утворення нових зв’язків. Тести показують, що бажаного результату можна досягти навіть за наявності 1% металевих домішок. Цю технологію тестують в Нідерландах і Китаї, де такий метод нагрівання використовують також для плавлення снігу на дорогах.
Шляхом додавання сенсорів, можна також забезпечити дорозі можливість самостійно визначати потребу у ремонті. Вона зможе запустити механізм відновлення, знижуючи витрати на дорожні роботи.
Самовідновлювані дороги імовірно не будуть придатними для руху безпосередньо під час процесу відновлення, тож потреба в обмеженні трафіку все ж збережеться. Залежно від умов навколишнього середовища на розігрів, переформування поверхні, усунення тріщин та застигання дороги може знадобитись близько трьох годин.
Джерело: comparethemarket.com.au